ЮЛІЯ ПРИБИТКОВА

Я пішла до Шляху Сантьяго з величезним… ні, не тільки рюкзаком, а ще й набором очікувань. Ще б пак — люди тисячі років ходять у подібні походи за духовними одкровеннями та просвітленням. Мій список очікувань включав три пункти: переглянути свою візію, попрощатися з країною, а ще влаштувати собі свого роду перевірку на міцність. Якщо з останніми двома я впоралася на відмінно, то перший і найважливіший – нагадати собі «куди взагалі я йду і навіщо» – виявився «трохи» перебором.